Іва́н Петро́вич Котляре́вський (* 29 серпня (9 вересня) 1769, Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія — †29 жовтня (10 листопада) 1838, Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія) — український письменник, поет,драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і«Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
Біографія
Із 1780 по 1789 вчився у духовній семінарії. В 1789–1793 працював канцеляристом, у1793–1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.
У 1796–1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. В1806–1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806–1812, був учасником облоги Ізмаїлу. В 1808 вийшов у відставку з орденом Святої Анни.
З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».
У 1812, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Котляревський, за дозволоммалоросійського генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовськогоru, сформував у містечкуГорошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав чин майора.
В 1818 разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавськоїмасонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Муравйова-Апостола Матвія Івановича, які він дав під час слідства у справі декабристів, членМалоросійського таємного товариства.[1] Слідчий комітет залишив це без уваги.
Котляревський сприяв викупові М. Щепкіна з кріпацтва.
Помер і похований у Полтаві.
Літературна діяльність
Цікава доля літературних творів Котляревського. Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів Іван Петрович відомий передусім завдяки своїй «Енеїді».
«Енеїда»
Котляревський — автор «Енеїди»[3](1798, у трьох частинах; 1842 — повне посмертне видання) — першого твору нової української літератури, написаного народною мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поемиВергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині 18 століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. За мотивами поеми були створені опери «Еней на мандрівці» (композитор [Лопатинський Ярослав Йосипович|Я. Лопатинський]) та «Енеїда» (композитор М. Лисенко, лібретто М. Садовського).
«Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»
У 1804 році написав «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (вперше опублікованаЯ. Головацьким у журналі «Пчола» в 1849). Попри дещо «сервілістичний» (за визначенням Бориса Грінченка) сюжет (оспівування царського урядовця), твір позначений яскравим народним гумором, а також має окремі елементи соціальної сатири (критика «панів-людоїдів», що «зо злої волі не дають орати нив», тощо).
Драматургія
У 1819 році Котляревський написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (надрукована 1838) і водевіль «Москаль-чарівник» (надрукований 1841), які стали основою започаткування нової української драматургії. Микола Лисенко, використавши доробок своїх попередників (А. Барцицького, А. Єдлічки) створив оперу «Наталка-Полтавка».
Характерні риси драматургічної творчості Івана Котляревського:
- невелика кількість дійових осіб
- вдало вибраний конфлікт
- напруженість і природність розвитку сюжету
- стрункість композиції
- органічно вмонтовані в текст пісні
- народна, індивідуалізована й гранично виразна мова
- гумор
- чіткість ідей
- рельєфно зримі образи
Оцінка творчості
Творчість Котляревського високо цінував Т. Шевченко. Поет в 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».
Однак вже Пантелеймон Куліш мав строгіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — князю Куракіну, князю Рєпніну тощо. Цим закидам опонує український літературознавець І. Снігур, який 1946 оприлюднив у емігрантському журналі «Похід» наступну репліку:
[4]Іван Котляревський, зберігаючи теплу пам'ять про Гетьмащину ("Так вічной пам'яти бувало у нас в Гетьманщині колись"), опоминаючись за народну правду ("Мужича правда все колюча, а панська на всі боки гнуча"), без будьякого, проте, внутрішнього психологічного конфлікту поєднує свою симпатію до козацької минувшини з більш ніж толерантним ставленням до царського державного устрою, - з симаптією до таких його репрезентантів, як генерал-губернатор князь Олексій Куракін, князь Рєпнін, князь Лобанов-Роставецький. При чому Котляревський робить це цілком щиро, без ніякого наміру користолюбно здобувати прихильність впливових людей, що цілком несправедливо закидає йому Пантелеймон Куліш. І цей внутрішній конфлікт не викникає у Котляревського тому, що поняття української нації уклалося в його свідомості як складова частина поняття російської держави, частина, підпорядкована цілому...
М. Коцюбинський, характеризуючи роль І. П. Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів.
Пам'ять
У 1952 у Полтаві було відкритий літературно-меморіальний музей Котляревського.
Народився в Полтаві в сім'ї канцеляриста. У 1969 у Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і де мешкав Іван Петрович Котляревський.
У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є бульвари і вулиці, названі на честь поета.
Багато навчальних закладів (школи, ліцеї, вузи), закладів культури носять ім'я поета:
- Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського
- Бендерська гімназія № 3 ім. І. П. Котляревського[7]
- Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського
- Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
- Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
- Бібліотека імені І. П. Котляревського Шевченківського району м. Києва
- Кінотеатр ім І.П Котляревського (Полтава)
У філателії та нумізматиці
28 жовтня 1998 року Національний банк України на честь 200-річчю першого видання «Енеїди» у серії «Духовні скарби України» випустив золоту пам'ятну монетуноміналом 100 гривень.
22 вересня 2009 року Національний банк України на честь Івана Петровича Котляревського у серії «Видатні особистості України» випустив срібну монету номіналом п'ять гривень.
 |  |  | |||
| Поштова марка України, присвячена І. П. Котляревському, 1994 рік | «Енеїда» золота пам'ятна монета НБУ номіналом 100 гривень, 1998 року. Реверс | «Іван Котляревський» срібна пам'ятна монета НБУ 5 гривень, 2009 року. Реверс | |||
.jpg) |  |  | |||
| Марка Пошти СРСР на честь 200-річчя І.П. Котляревського, 1969 рік | «Енеїда» золота пам'ятна монета НБУ номіналом 100 гривень, 1998 року. Аверс | «Іван Котляревський» срібна пам'ятна монета НБУ 5 гривень, 2009 року. Аверс |
У літературі
Український радянський письменник Хорунжий Анатолій Мефодійович зробив штабс-капітана І. П. Котляревського головним героєм історичного оповідання «В тривожний рік» — про внесок українського народу в перемогу 1812 року у війні Російської імперії з Французькою імперією. Оповідання опубліковане в збірці «Давня французька пісенька» 1981 року. Сюжет твору підкреслює, що І. Котляревський був тоді відомим і популярним як автор поеми «Енеїда» особливо серед українських селян: «Панас „Енеїду“ Вашу напам'ять знає… Офіцери знайшли її в одному маєтку, щовечора читали та реготали, а він тим часом всю її до пам'яті взяв.»
Пам'ятники
- Пам'ятник на могилі І. П. Котляревського (скульптор Л. В. Позен, художник В. А. Волков).[8]
- У 1903 році в Полтаві було споруджено перший у світі пам'ятник Котляревському (скульптор Л.Позен).
- На майдані перед Українським католицьким університетом ім. святого Климента у Римі.[9]
- У 1971 році на території музею-садиби І. П. Котляревського встановлене погруддя письменника (скульптор Г. Н. Кальченко). Пам'ятник — подарунок музею — гіпсобетонний бюст висотою 1,18 м на гранітному постаменті висотою 1,34 м.
- У 1973 році — пам'ятник-погруддя в Києві (скульптор Г. Кальченко).
- У 2004 році — пам'ятник літописцям Русі-України, подвижникам українського письменства з барельєфом І. П. Котляревського і написом «Енеїда» у Чернівцях(скульптор В. Гамаль).
- У 2010 році — пам'ятник у м.Бендери на території придністровського військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» (скульптор Петро Герман)[10]
Премії
- З 2007 року відбувається вручення обласної премії імені І. П. Котляревського.
- 1990 р. встановлено премію в галузі драматургії і театрального мистецтва імені І. П. Котляревського, яка присуджується щорічно представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.[11]
Твори
- «Енеїда» (1798)
- «Москаль-чарівник» (1819)
- «Наталка-Полтавка» (1819)
- «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»
- Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року (російською мовою)
- кантата «Малороссийский губернский общий хор»
- «Ода Сафо» — переклад на російську мову
- Размышления на евангелие от Луки, переведенные с французского сочинения аббата Дюкеня
Екранізації
За мотивами його поеми «Енеїда» створено мультфільм Н. Василенко «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 р. — «Енеїду» В. Дахна. За п'єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини в 1909, 1936 і 1978 рр. (телефільм), а за п'єсою «Москаль-чарівник» — стрічки 1909, 1911 і 1995 рр. Про нього знято фільм «Іван Котляревський» (1967, режисер О. Ігішев).
Бібліографія
- Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — 2. вид., доп. і перероб. — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1955. — 204 с.
- Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — 3. вид., доп. і перероб. — К.: Дніпро, 1969. — 270 с.
- Іван Котляревський. Бібліографічний покажчик. 1798–1968 / М. О. Мороз (уклад.).— К., 1969. — 287 с.
- Котляревський І. П. Повне зібрання творів у двох томах. — К.: Академія Наук Української РСР, 1952–1953.
- Котляревський І. П. Повне зібрання творів. — К.: Наук. думка, 1969. — 510 с.
- Котляревський І. П. Твори у двох томах. — К.: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1969.
- Малий словник історії України / В. А. Смолій (ред.). — К.: Либідь, 1997. — 464 с.
- Хропко П. П. Іван Котляревський. Біографічний нарис. — К.: Дніпро, 1969. — 102 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар